Махінації на марафонських дистанціях

Біг – це прикольно. Щоправда не всі бігуни, що беруть участь в змагання, добігають до фінішу. В цьому немає нічого надзвичайного, адже це не так просто. В той же час деякі бігуни роблять все можливе і не можливе, щоб отримати медаль, навіть якщо вона не пробігла всю дистанцію. Що ж тоді змушує людину претендувати на медаль, коли вона не пробігла всю дистанцію?

Як повідомляє Гардіан під час марафону в Нортумберленді у Британії (2011 р.) Стів Кернс біг 3-м. Перед собою він бачив лише двох провідних бігунів, Рікі Лайтфута та Маркуса Скотні. Кернс знав, що йому не наздогнати лідерів. В той же час він бачив, що суттєво відірвався і від найближчих переслідувачів. Тим більше спортсмен був здивований, коли перетнувши фінішну лінію почув, що він завершив дистанцію 4-м! Він негайно попросив організаторів вказати, хто був 3-м. Кернс впізнав чоловіка на якого йому вказали. Це був Роб Слоан, переможець 10-кілометрової гонки, що відбулася напередодні. Його складно було переплутати з кимось, адже він мав мохіканську стрижку (ірокез) та виразні татуювання. Кернс чітко пам’ятав, що обмінявся кивками з ним на стартовій лінії; і це був його перший раз, коли він бачив Роба Слоана цього дня. 

Після змагань організатори почали розслідування події. Інші бігуни не могли згадати, щоб Слоун обганяв їх. А далі з’явились свідки, які бачили як Слоун сідав в автобус. Про те, що сталося написала Бі-Бі-Сі і незабаром інформація поширилась по всьому світу.  Кернс був удостоєний своєї медалі за третє місце. «Але я не міг зрозуміти: чому він це зробив?» - зазначив спортсмен.

 Іншим відомим випадком фальшування участі в марафонських змаганнях є участь Розі Руїс в 1980 р. у Бостоні. Жінка перемогла і встановила рекорд на цій біговій дистанції. Підозри були викликані неспокійною появою Руїс на фініші, а свідки пізніше повідомили, що бачили, що вона приєдналася до бігу з відстані менше милі. Через кілька днів було показано, що вона пробігла лише останню милю або близько того і тому була дискваліфікована. На фото поліція Бостона допомагає Руїс після перемоги. 

А Кіп Літтон, стоматолог із штату Мічиган, неодноразово обманював, намагаючись пробігти марафони у кожному штаті - і претендував на перше місце у гонці за власним винаходом. На 55-мильному ультрамарафоні в Південній Африці 1999 року товариші по команді двоє братів претендували на дев'яте місце після бігу в естафеті, обмінюючись одягом в туалетах уздовж траси. Їх спіймали лише тоді, коли з’явились фотографії двох чоловіків, які носили годинник на протилежних зап’ястях на різних етапах змагань.

Загалом, якщо не враховувати вживання допінгу, марафонські махінації можна поділити на 2 основні категорії. Є бійці-мули: бігуни, які змагаються під номером конкурента, як правило, для того, щоб записати кваліфікаційний час для іншої престижної гонки. (Бандити-бійці - бігуни, які підробляють гоночні номери, щоб забезпечити собі вхід на змагання, - це споріднена, але відмінна категорія). Тоді є бігуни, які стрибають через бар'єри або пригинаються під якусь стрічку, щоб пропустити частину дистанції.

В наш час таких спортсменів виявляють чіпи. Часто таких випадків не багато, але в 2018 р. тисячі бігунів були дискваліфіковані після Марафону в Мехіко. По мірі вдосконалення технологій марафонські обмани стали зусиллями все більшого ризику. Учасники змагань оснащені електронними мікросхемами, які реєструють рух бігунів, коли вони проходять через встановлені біля траси килимки. Це забезпечує більш точний час і дає організаторам, і кожному, хто цим зацікавиться, багато даних, щоб перевірити підозрілі результати. 

З ростом популярності бігового спорту з’явився попит на спеціалістів, які виявляють не добросовісних бігунів. Таким є Дерек Мерфі з Цинциннаті, що за допомогою ПК та електронних таблиць викриває шахраїв у світі марафону. Він шукає правопорушників чи бігунів, які забезпечили відчутні вигоди від своєї нечесності. Перед публікацією у своєму блозі він запитує себе: «Що вони насправді здобули і чи справді вони заслуговують на увагу?». Його особливість також полягає у відборі бігунів, які шахрайством отримують кваліфікаційні часи до Бостонського марафону. Іноді це для матеріальної вигоди. В іншому випадку це - похвалитися цим в соціальних мережах.

Після Марафону в Лондоні 2018 р. розгорівся скандал, щодо результатів ряду бігунів. Адже, вони звернули увагу на те, що другу половину гонки частина з них завершила швидше, ніж першу. Так, Рорі О'Коннор був одним з перших, кого назвали: ірландський бігун у віковій категорії 60-64 років, який, здається, пробіг майже дев’ять миль за 15 хвилин. Пізніше виявилось, що Ебігейл Вілмітт, секретар Ліверпульського бігового клубу, зійшла з гонки з півдороги і каже, що її перевезли через фінішний бар'єр, щоб перевірити у медичних волонтерів. Невдовзі через нього пройшов її товариш, який отримав травму. Кріс Уолкер з Дьюсбері повідомив соціальних мережах, що завершив гонку, але відмовився дати інтерв’ю і розповісти як це сталося.

Проте ніхто не привернув рівня відомості, досягнутого Джейсоном Шотландією-Вільямсом на Лондонському марафоні в 2014 році. Шотландія-Вільямс пробіг за дві години і сім хвилин - поважний, якщо не примітний час. Скептики оглянули його маршрут і виявили, що Шотландія-Вільямс пропустив три таймінги у другій половині гонки. Вважається, що він перестрибнув бар’єр і скоротив маршрут.

На думку Ліама Конвері, який в свої 47 завершив марафон 7 разів, гнів деяких бігунів випливає з дефіциту місць на престижних перегонах. «Це привілей, - каже він. «Якщо хтось зайняв місце, яким би я дорожив і ставився до нього відповідно, це виглядає морально дуже сумнівним».

Серед громадськості існує консенсус щодо того, як на найвищому рівні повинні бути покарані шахраї. Зокрема, тим, хто робить скорочення, повинен бути позбавлений інших своїх нагород. Але як слід розбиратися з обманом серед тисяч аматорів, які бігають марафони, для яких гонки представляють особисту битву рішучості та волі? Наскільки така перемога зменшується нечесністю інших? Чи є обман на цьому рівні особистою відповідальністю? А ви як думаєте?