Жінки та чоловіки Бостонського марафону

Бостонський марафон (англ. Boston Marathon) – це один з найстаріших і найпрестижніших у світі марафонських забігів, що проводяться щорічно. Член Асоціації міжнародних марафонів і пробігів і одночасно член ліги World Marathon Majors. Як повідомляє nytimes.com, щорічно в ньому беруть участь тисячі і тисячі бігунів. Серед них високий відсоток і жінок. А як показує світова історія роль жінок завжди була величезною. Якщо ж зосередитися на вузькій сфері, як наприклад марафонський біг під час Бостонського марафону, то й тут вони можуть здивувати, привернути до себе увагу та конкурувати з чоловіками.

Зокрема, американка Дезіре Лінден і японець Юкі Каваучі стали переможцями 122-го Бостонського марафону. Результат Юкі – 2 год. 15 хв. 58 сек., (переможець минулорічного марафону, кенієць Джеффрі Кіруї став 2-м (+2 хвилини 22 секунди, 3-м американець Шедрек Кіпто Бівотт (+2.37). А Дезіре Лінден пробігла за 2 год. 39 хв. 54 сек. Американка Сара Саллерс відстала на 4 хв. 10 сек., а канадка Кріста Дюшен на 4 хв. 26 сек.

Особливістю цього марафону були сильні дощі і холод і здатність жінок стійко переносити ці незручності. Як показує статистика «слабкій статті» під час такої погоди завдяки витривалості вдається показувати кращі результати і загалом частіше добігати до фінішу. Так, для чоловіків показник вибуття становив майже 80 % з 2017 року; для жінок це становило лише близько 12 %. В цілому 5 % чоловіків вибули, порівняно з лише 3,8 відсотка жінок. Тенденція була вірною і на елітному рівні. Чому так?

Одна теорія полягає в тому, що жінкам простіше бігати в холодну погоду краще, тому що їх тіла природно мають більше жиру. Взагалі, це правда, що жиру в організмі, який ви не можете знизити, становить близько 3% для чоловіків та 12% для жінок (коли мова йде про гонки, груди точно не підвищують ефективність). А ізоляційний підшкірний жировий шар під шкірою удвічі товстіший у жінок, як у чоловіків. Але наприклад в 2012 р. була 86-градусна спека (30 градусів по Цельсію), але і тоді жінки також фінішували на більш високому рівні, ніж чоловіки. Так чому ж тоді жінкам простіше протистояти екстремальним умовам?

Відповідь може включати психологію. Витривалість може бути об’єктивною, але ваша здатність продовжувати йти – навіть якщо це означає, уповільнення руху – найчастіше залежить від вас.

«Коли ви досягаєте точки, коли більше не можете продовжувати бігти, то це відчуття є фізичним», говорить Alex Hutchinson, автор «Endure». «Але ваші фізичні обмеження опосередковані вашим мозком. І тому у більшості випадків припинення бігу є просто вашим рішенням».

А тут вже процес прийняття рішень можна прив’язати до сприйняття чи до терпимості до болю. Ось можливий, хоча й суперечливий фактор. Пологи часто є більш болісними, ніж біг, а тому на Бостонському марафоні багато жінок-марафонців, які народжували.

Кіра Д’Амато, 33-річний агент з продажу нерухомості в місті Річмонд, штат Вірджинія, провела більшу частину гонки з Сарою Селлерс, медсестрою, яка бігла другою серед жінок, аж до того часу, як Д’Амато відстала, а швидкість Сари лише зменшилась. Вона сповільнилася до частки свого початкового темпу і почала зосереджувалася на досягненні фінішу. А коли вона нарешті туди потрапила, то в неї виявився 46-й результат.

Порівнюючи свій досвід у перегонах з народженням своїх дітей, Д’Амато сказала: «Я ніколи не втрачала свідомість під час пологів». Вона сказала, що закінчила кожну гонку, яку вона почала, додавши: «Це не було вперше».

Відмінності можуть також лежати в інших рисах прийняття рішень. Наприклад, жінки почувають себе краще, ніж чоловіки, коли значна зміна темпу може вплинути на здатність людини регулювати температуру тіла.

«Люди, як правило, починають гонки більш агресивно і сильно ризикують таким чином, а тому вони, швидше за все, підірвуть свої сили себе у другій половині», - сказав Хатчинсон. «Якщо ви натрапили на стінку на 18 милі (36 км) в сильний дощ, і ви носите 7 фунтів (3 кг) вологого одягу, то є підвищений ризик зупинитись».

Жінки також можуть краще відкоригувати свою поведінку та очікування на підставі різних обставин (навіть якщо це не означає, що рішення про самозбереження не розглядатиметься взагалі).

«Серед спортсменів, яких я тренував, я думаю, що у мене було більше жінок, які в найскладніших умовах все одно закінчували гонку, тоді як чоловіки могли відступати», - сказав тренер елітного дистанції Стів Магнессі. «Жінки, як правило, можуть краще підлаштовувати свої цілі в складний момент, тоді як чоловіки шукають причину, щоб зупинитись».

Ось як бігли американці в еліті. Фаворит серед чоловіків Гален Рупп зійшов на 20-мильній позначці з переохолодженням; у жіночій гонці фаворитки Моллі Хаддл і Шалан Фланаган біжучи разом призупинились до кроків, які були набагато повільнішими, ніж їх швидкість до того, але не покинули дистанцію. Дезіре Лінден, ще одна фаворитка, підтримувала своїх товаришів по команді протягом кількох миль для американської перемоги, якої вони всі прагнули.

«Така є біологічна і соціальна тенденція для жінок прагнути до піклування», сказав Адам Грант, психолог TED. В таких умовах чоловіки стають більш жорстокішими і залишають своїх колег або ж намагаються пояснити свої дії благими намірами: «я просто збирався обійти суперника, тоді як жінки, швидше за все, підтримують бігунів біжучи поряд з ними, пропонуючи їм підтримку і шукаючи підтримки. А такий поділ болю та усвідомлення себе частиною групи може полегшити біль».

Звичайно, в будь-якій країні жінок не спонукають бути спортивними та конкурентоспроможними, а тому жінки-бігуни, які досягли фінішу в даному марафоні, вже подолали більше соціальних перешкод, ніж чоловіки. Останні можуть бути жорстокішими, але це був рік, коли працьовитість, витривалість та співчуття важили більше.