Деякі думки щодо підготовки до марафону і півмарафону

Привіт. Ви мабуть чули про марафонську дистанцію, яку пробіг невідомий грек більш-ніж 2000 років тому, щоб сказати своїм землякам, що отримано перемогу над персами? Ця дистанція, а саме 42195 м є однією з найпопулярніших бігових дистанцій сучасності.

Марафон є фізично важким, але не через якісь ілюзорні причини, а через цілком конкретні перешкоди. Вчені з Мадридського університету провели дослідження серед бігунів марафонців та тих, що подолали вдвічі меншу дистанцію, щоб визначили, що відбувається з бігунами і що випливає на їх продуктивність. Зокрема, особливу увагу було приділено зневодненню та м’язовим спазмам. Було проведено дослідження серед 11 досвідчених бігунів, що бігають марафони та 11-ти, що мали схожу вагу, досвід та вік і які готувалися бігти половинку. Напередодні тестового забігу бігунів запросили в лабораторію, де взяли на аналіз кров, перевірили базове зневоднення та біохімічні маркери м’язових ушкоджень. Бігунам запропонували декілька разів підскочити, щоб зрозуміти яку силу мають м’язи ніг. Адже коли м’язи ніг втомлюються, то люди не можуть стрибати високо або взагалі не можуть стрибати.

Наступного дня бігунів зважили і обладнали датчиками для вимірювання поту.

Далі вони побігли. Всі учасники пробігли свої відстані: 21,1 і 42,2 км. Після цього їх запросили до медичної палатки, щоб задати запитання та виміряти їх стан.

Виявилось, що бігуни, що бігли половинку втратили вагу від пітливості, але не були сильно зневодненні. Також вони мали підвищений рівень маркерів крові, пов'язаних з пошкодженням м'язів у порівнянні з днем раніше. Але їх рівень був набагато нижчим, ніж у крові бігунів, що завершили повні 42,2 км. Учасники напівмарафону також могли вистрибнути після бігу вище, ніж учасники марафону. Їх ноги, за всіма ознаками, були ще відносно свіжими.

Що цікаво бігунам на половинку вдавалося зберегти стійкий темп бігу протягом усієї траси. А деякі навіть збільшили його наприкінці. Останні 5 км вони бігли швидше, ніж перші 5 км.

А марафонці навпаки сповільнилися. Половину дистанції вони пробігли в стійкому темпі, а далі почали сповільнюватися. Останні 5 км вони бігли повільніше, ніж перші 5. Найбільше сповільнилися бігуни, що мали високі маркери крові в м’язах.

Тобто получається, що марафон є більш втомлюючим, аніж половинка. Але, як стверджує Хуан дель Корсо, професор фізіології в Університеті Каміло Хосе Села в Мадриді, який керував дослідженням, в даних з'явилися сюрпризи. З одного боку, жоден добровольців не був клінічно зневоднений. Отже, зневоднення не ускладнило марафонство. Це означає, що марафонські бігуни повинні більш краще готувати свої м’язи до суворої дистанції, адже саме вони відіграють головну роль під час змагань. На думку вченого просто бігати недостатньо. Треба готувати м’язи за допомогою інших вправ. Про це в наступній статті.

Приємного бігу!

Стаття написана на основі матеріалів видання nytimes.com.