Бігуни vs пішоходи

Незабаром зима, а це означає, що найближчим часом вулиці та парки засипле снігом, і можливостей бігати стане значне менше. Не тому, що пропаде бажання, хоча і це буває (холодно, на вулиці – зникає натхнення тренуватися). Причина ще й в тому, що зменшиться кількість місць придатних для бігу. Лісосмуги, поля за містом, парки, невеличкі шкільні стадіони будуть вкриті снігом, а отже доведеться виходити на вулиці та узбіччя доріг в пошуку місць для бігу без снігу та льоду. І тоді посилюється, адже вона існує постійно, проблема взаємовідносин бігунів і пішоходів. Хто кому має поступитися, як бігти, щоб ніхто тобі не заважав і ти нікого не штовхнув, і так далі?

Видання theguardian.com, пише, що лише 20% бігунів бігають на стадіонах та бігових доріжках. А більшість бігає в таких місцях, що не пристосовані для цього, тобто по вулицях, парках та інших спільних просторах. Тут немає ні правил, ні якоїсь передбачуваності – ми повинні вміти взаємодіяти з усім, що зустрічається на нашому шляху. Це собаки, діти на самокатах, пошкоджений асфальт, дерева, автомобілі, черги на автобусних зупинках та велосипедисти повинні взаємодіяти між собою без будь-яких правил, інструкцій чи маркувальних смуг.

Найбільш частою є взаємодія бігуна з пішоходами. Ці зустрічі настільки буденні, що ми звикли легко вирішувати, хто і як має рухатись. А як це відбувається з наукової точки зору? Взаємодія між пішоходами та автомобілями, чи останніми і велосипедистами науково досліджена, а от взаємодія між бігунами та пішоходами так детально не досліджувалася. 

Тому вчені з Плімутського університету зібрали для цього дві групи бігунів. Їх інтерв’ювали двома способами, щоб зрозуміти як на їх думку повинен відбуватися рух бігунів та пішоходів в спільному просторі, і як все відбувається насправді.

Перша група після пробіжки дала відповіді на питання про взаємодію з пішоходами. А бігуни другої групи були споряджені екшену камерами і їх опитали під час перегляду знятого відео. Такий підхід показав цікаве розходження між їх описом власних дій та тим, як вони насправді діяли.

Так, деякі бігуни вважали, що відповідальність за забезпечення успішної взаємодії має нести бігун (через їхню швидкість і статус меншості), а інші вирішили, що це мають робити пішоходи (через те, що їм легше зупинитись або змінити напрям), але більшість бігунів прийняли дипломатичну позицію, стверджуючи, що це спільне завдання.

Такі різні думки про те, хто повинен взяти на себе відповідальність, ставить питання про те, що насправді трапляється при зустрічі бігунів з пішоходами. Дослідження показали, що бігуни вдаються до різноманітних дій в випадку можливого зіткнення з пішоходами, але фактично їх можна звести до трьох основних: зміна смуги руху на тротуарі, схід з тротуару або обхід пішохода.

Тактика зміни смуги руху на тротуарі передбачає, що бігун та пішохід поділяють певну відповідальність за взаємодію і отже, рівні в ієрархії мобільності. Тут бігуни використовують тілесні рухи для позначення своїх намірів, але покладаються на пішоходів, щоб ті відповіли належним чином.

Коли ситуація ускладнюється, бігуни використовують тактику переміщення. Це означає, що бігун виходить за межі тротуару і починає бігти по дорозі, щоб уникнути пішоходів. Для деяких це є неможливим, з огляду на існуючий ризик. Проте для інших, рух автомобілів є більш передбачуваним і простим для взаємодії, ніж рух пішоходів.

І нарешті обхід – дії бігунів, які забезпечують оминання інших людей та предметів, часто у відповідь на виникнення несподіваних перешкод або рухи інших людей. У цьому випадку, як і при русі по проїжджій частині, бігун бере на себе повну відповідальність за власний маршрут.

Рішення, як діяти – змінити смугу руху, зійти з тротуару чи обходити перешкоди під час будь-якої зустрічі, повинні бути зроблені в одну мить. Просто бігуни стають вправними у прийнятті швидких і розрахованих рішень, щоб інформувати пішоходів про те, яка тактика була б найкращою, найбільш доцільною та правдоподібною в будь-якій конкретній зустрічі. Таке налаштування також свідчить про різницю між думками та діями, які виявляються в зустрічах між бігунами та пішоходами. Тягар відповідальності, як правило, покладається виключно на бігунів. Бігуни відчувають, що вони належать до іншого публічного простору і порушують ієрархію, що створена для пішоходів, і тому саме вони змушенні найчастіше поступатися пішоходам дорогою і змінювати свій маршрут.

Отже, ми бачимо, що ситуація взаємодії бігунів та пішоходів навіть у розвинутих країнах є проблемним. Якогось однозначного вирішення питання не існує. І тому бігунам, які перебувають в меншості доведеться підлаштовуватися під переважаючий пішохідний рух. Тому необхідно прийняти це, налаштуватися на позитив і тоді всі перепони будуть здаватися несуттєвими. Якщо ж Вам зараз неприємно бігати по вулицях, то варто звернути увагу на бігові доріжки, стадіони, різноманітні приватні заклади, де є можливість комфортно тренуватися.  Або ж бігати тоді коли пішоходів немає: зранку чи пізно ввечері. Але все ж весна не за горами, сніг зникне і ми знову зможемо повернутись до бігу в свої звичні місця: парки, лісосмуги, позаміські простори.