Що потрібно, щоб стати ефективним бігуном
Привіт.
Проблема успішності бігуна залежить від його ефективності. Дослідники виявили,
що досвідчені бігуни та початківці не завжди правильно визначають її. Так,
важливу роль відіграє довжина кроку і частота кроків за хвилину (каденс). Дехто
говорить, що необхідно збільшити частоту кроків, дехто, що необхідно їх
скоротити чи збільшити довжину кроку.
Взагалі
ця дискусія базується на твердженні, що оптимальна частота кроків при бігу має
бути 180 кроків за хвилину. Це твердження належить відомому тренеру Джеку
Деніелс, проте воно відноситься в основному до елітних спортсменів, так як їх
швидкість набагато вища, ніж у любителів. За словами тренера, каденс новачків і
звичайних бігунів, як правило, становить приблизно 160 кроків за хвилину, що
збільшує ризик виникнення травм, так як більш довгі кроки призводять до більш
довгого стрибка і, отже, до сильнішого удару стопи об поверхню. Де золота
середина?
Вчені
Університету Бригама Янга штат Юта спробували дати відповідь на питання про
правильний каденс. Для свого дослідження вони обрали 19 кваліфікованих бігунів
та 14 просто активних людей, що займаються спортом, але не бігають. Добровольці
розмістилися на бігових доріжках і запустили швидкість, яку вони вважали
найбільш комфортною для себе. Для досвідчених бігунів це була їхня звичайна
швидкість бігу. Для бігунів-початківців це був найшвидший темп, який вони могли
підтримувати щонайменше 20 хвилин.
фото ілюстративне
Наступного
дня дослідники почали використовувати метрономи для зміни кроків людей. Тобто
кожен тон метроному – це крок бігуна. Вчені збільшували чи зменшували темп
метроному на 8 і на 16% при такій же як в попередній день швидкості доріжки. Щоб
не втрачати темп, бігунам довелося скоротити або подовжити їхні кроки
відповідно.
Виявилось,
що скорочення кроків не зробило їх біг ефективним, а навпаки ускладнило. Це
сталося як досвідчених, так і в недосвідчених бігунів. Незважаючи на їх
недосвідченість, новачки інстинктивно вибирали найбільш ефективні темпи та
кроки на початку дослідження. Збільшення або скорочення їх кроків у подальшому
не зробило їх більш економічними; замість цього їх біг став менш ефективним.
Ці
висновки вказують на те, що «наші органи знають, що вони роблять», коли мова
заходить про вибір форми, навіть якщо немає користі від будь-якої інструкції. Звичайно,
це був разовий погляд на невелику групу бігунів і орієнтований він на єдину,
стійку швидкість руху для кожного. Він не може сказати нам, чи існують інші
ситуації, при яких бігуни можуть отримати користь від зміни темпу, у тому числі
для запобігання травм, або шаленого бігу до фінішу, щоб встановити особистий
рекорд чи отримати краще місце. Але загальне дослідження заохочує і дає можливість
зрозуміти, що наш найефективніший крок – це не те, що ми повинні навчитися у
тренерів або інших фахівців, а те, що вбудовано в нас, те, що ми відчуваємо.
Коментарі
Дописати коментар