Урізноманітнюємо біг: змінюєм місце тренування
Біг
– це завжди експеримент, мандрівка, дослідження чогось нового (крім бігу на
біговій доріжці). Особливо яскраво це проявляється в новому, незнайомому місті.
А якщо ще й місто незвичайне, з історичним корінням чи просто фантастичною
архітектурою, то тоді задоволення від такого бігу зростають в рази. А що
головне, тоді біг із фізично складного виду спорту перетворюється в екскурсію,
якою ти керуєш сам. Пощастило українцям, що бігають у Львові, Києві, Чернівцях,
Івано-Франківську, Ужгороді, Вінниці (в цих містах є що подивитись), думаю не
менш цікаво в Житомирі, Луцьку, Тернополі. Особливо якщо вперше біжиш новим
маршрутом.
Наука
намагається дати пояснення, як мозок здійснює пізнавальний та сенсорний вплив на
керування новим маршрутом у незнайомому місці. Письменник, нобелівський лауреат
і любитель бігу Пол Кругман вважає, що суть цього явища це процес, який
називається нейрогенез: тобто створення додаткових клітин мозку під час бігу.
Ці нові нейрони виникають у гіпокампусі, тобто ділянці мозку, що бере участь у
формуванні пам’яті та просторової навігації. Її результат полягає не в отриманні
більшої кількості знань або вищого IQ: «а це швидше дає вам ментальний
еквівалент відточеного олівця та чистого листа паперу» – вважає Пол.
Взагалі
явище нейрогенезу залишається суперечливим і недоказаним в наукових колах, але
я погоджуюсь з версією тих вчених, що вважають, що різка чіткість першого
досвіду насправді має еволюційне походження. Давні люди шукаючи та переслідуючи
велику здобич проходили чи пробігали багато кілометрів, а ж поки не
втомлювались. Але таке переслідування здобичі на великі відстані може легко
привести бігуна на невідомі території. Таким чином, мозок переходив в режим
овердрайв і записував орієнтири та інші візуальні підказки, які гарантували, що
мисливець знову повернеться додому. Тим часом підвищені сенсорні подразники
запобігали емоціям цих психічних маркерів, тим самим підвищуючи рівень їх запам’ятовування
(саме тому бігова доріжка записує всі пробіжки як одну: тому вони такі нудні й
однакові).
Саме
тому варто бігати на вулиці. Більшість бігунів змушені бігати одні і ті ж
маршрути знову і знову. Це неминуче. Якщо ви не живете або не працюєте на краю заповідника,
лісу, чи околиці міста, то ваші варіанти руху від вхідних дверей, ймовірно,
обмежені. Після того, як 1-й пробіг по маршруту стане 2-м або 3-м, або 10-им чи
15-им, то він неминуче втратить свій блиск. Повторення і рутинність – смертельні
близнюки втрати бажання щось робити.
В
той же час біг по старих маршрутах, дає можливість вашому мозку повернути вас до
відповідних періодів минулого, а отже буде можливість повернутися назад, за
декілька років чи десятиліть.
Отже,
біг в новому місці лише перший раз може створити неймовірне відчуття відкриття нового
світу, тому шукайте, експериментуйте, змінюйте маршрути, вивчайте своє місто!
Коментарі
Дописати коментар